понеділок, 14 грудня 2020 р.
вівторок, 12 травня 2020 р.
Твір Малька Максима" Пам'ять про прапрадіда жива"
Твір
учня 3 класу
Кривушівського НВК
Пам’ять про прапрадіда жива
У кожній родині пам’ятають своїх рідних і близьких, які захищали Батьківщину від німецько-фашистських загарбників.
Я хочу розповісти про свого прапрадіда, Новікова Герасима Федоровича, ветерана Другої світової війни. Він, на жаль, вже помер, але пам'ять про нього живе в нашій родині .
Дідусь служив розвідником . Він не раз ходив за лінію фронту . Одного разу навіть вступив в рукопашну сутичку з трьома фашистами. Після поранення потрапив до шпиталю.

За перемогу над ворогом він був нагороджений медалями «За відвагу» та «За бойові заслуги»
2 лютого 1943 року, в останній день бою, він був тяжко поранений, потрапив до шпиталю на Уралі і залишився в Первоуральскому. В мирний час працював на Новотрубному заводі.
Мій прапрадідусь був хороброю людиною. Я пам’ятаю та пишаюся ним. Він - наш герой!
Твір Христенка Миколи "Шана і велика подяка"
Шана і велика подяка
Одного разу моя прабабуся розповіла мені історію про мого прадіда, який сміливо та відважно захищав нашу Батькіщину у роки Другої світової війни. Його звали Харченко Микола, він був призваний до армії в свої 19 років. Спочатку прадідусь Микола був кулеметником. Він пройшов багато боїв зі своїми побратимами, захищаючи Батьківщину від німецьких загарбників. Такі ж молоді хлопці, як і він, були сильні духом та неймовірно сміливі .
З розповіді прабабусі я зрозумів, що згадував про війну він неохоче зі сльозами на очах. Так, війна - це жах: на його очах гинули друзі та близькі, але ніхто з них навіть не думав змінити свою долю.
Мій прадідусь отримав поранення в бою під Берліном, був доправлений у шпиталь. Одужання було швидким, він рвався у бій, хотів скоріше бути поруч зі своїми побратимами. У нього це вийшло, напевно, завдяки незламності духу. Повернувся він на фронт у ряди автоботу, під керуванням генерала Конькова. Зустрів таку бажану перемогу в Берліні.
По закінченню війни прадідусь Микола, як і мріяв, прожив свій вік у тиші поруч з природою. І завжди говорив про те, що він пішов на війну для захисту своєї Батьківщини, для спокійного життя , для світлого майбутнього, для мирного неба, для щастя своїх дітей та внуків.
Дякую тобі, мій дорогий прадідусь Микола, за твій героїзм, за твою сміливість. Завдяки тобі та іншим сміливцям є я, твій правнук Микола.
понеділок, 6 квітня 2020 р.
середа, 25 березня 2020 р.
Твір учениці 3 класу
Кривушівського НВК
Багно Катерини
Моя вулиця
Я живу на вулиці Набережній . Вона дуже мальовнича. Поряд ліс та річка Дніпро.
Дорога на ній була ґрунтовою. А зараз – асфальтована. Я маю можливість безпечно кататися на велосипеді та роликах.
В нічний час вона освітлюється . І теплими літніми вечорами приємно прогулюватися з рідними та друзями .
На моїй вулиці проживають добрі та турботливі люди. Усі разом ми намагаємося підтримувати чистоту на ній : прибираємо сміття біля дворів, впорядковуємо клумби. А навесні та влітку вона радує очі яскравими квітами та зеленню дерев .
Щороку, у вересні, ми святкуємо День вулиці. Змагаємося, спілкуємося , пригощаємося смачною кашею, радимося , як зробити нашу вулицю ще кращою.
Я рада, що батьки побудували будинок на цій вулиці!
вівторок, 24 березня 2020 р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)