Твір Малька Максима" Пам'ять про прапрадіда жива"

Твір

Малька Максима

учня 3 класу 

Кривушівського НВК

Пам’ять про прапрадіда жива

У кожній родині пам’ятають своїх рідних і близьких, які захищали Батьківщину від німецько-фашистських загарбників.

Я хочу розповісти про свого прапрадіда, Новікова Герасима Федоровича, ветерана Другої світової війни. Він, на жаль, вже помер, але пам'ять про нього живе в нашій родині .

Дідусь служив розвідником . Він не раз ходив за лінію фронту . Одного разу навіть вступив в рукопашну сутичку з трьома фашистами.  Після поранення потрапив до шпиталю.

У вересні 1942 року знову повернувся до рядів армії, але вже в якості артилериста – навідника. При звільненні одного з сіл на Кубані,його рота знищила загін ворогів, захопивши військовий обоз  з  боєприпасами і бойовою технікою.

За перемогу над ворогом він був нагороджений медалями  «За відвагу» та  «За бойові заслуги»

         2 лютого 1943 року, в останній день бою, він був тяжко поранений, потрапив до шпиталю на Уралі і залишився в Первоуральскому. В мирний час працював на Новотрубному заводі.

Мій прапрадідусь був хороброю людиною. Я  пам’ятаю та  пишаюся ним. Він - наш герой!

Твір Христенка Миколи "Шана і велика подяка"

Твір

учня 3 класу

Кривушівського НВК

Христенка Миколи

Шана і велика подяка

Одного разу моя прабабуся розповіла мені історію про мого прадіда, який сміливо та відважно захищав нашу Батькіщину у роки Другої світової війни. Його звали Харченко Микола,  він був призваний до армії в свої 19 років. Спочатку прадідусь Микола був кулеметником. Він пройшов багато боїв зі своїми побратимами, захищаючи Батьківщину від німецьких загарбників. Такі ж молоді хлопці, як і він, були сильні духом та неймовірно сміливі .

     З розповіді  прабабусі я зрозумів,  що згадував про війну він неохоче зі сльозами на очах. Так, війна -  це жах: на його очах гинули друзі та близькі, але ніхто з них навіть не думав змінити свою долю.

    Мій прадідусь отримав поранення в бою під Берліном, був доправлений у шпиталь. Одужання було швидким, він рвався у бій, хотів скоріше бути поруч зі своїми побратимами. У нього це вийшло, напевно, завдяки незламності духу.  Повернувся він на фронт у ряди автоботу, під керуванням генерала Конькова.  Зустрів таку бажану перемогу в Берліні.

       По закінченню війни прадідусь Микола, як і мріяв,  прожив свій вік у тиші поруч з природою. І завжди говорив про те, що він пішов на війну для захисту своєї Батьківщини, для спокійного життя , для світлого майбутнього, для мирного неба, для щастя своїх  дітей та внуків.

     Дякую тобі, мій дорогий прадідусь Микола, за твій героїзм, за твою сміливість. Завдяки тобі та іншим сміливцям є я, твій правнук Микола.